Ответы и объяснения

2012-10-24T18:43:09+00:00

 улюблена справа мого друга Антона - він грає у солдатиків. Тільки не треба сміятися, що шістнадцятирічний хлопець уподобав таке дитяче заняття. По-перше, солдатиків він робить сам. По-друге, це не просто іграшки - це маленькі точні копії зображень справжніх воїнів різних армій часів Наполеона, Кутузова, Суворова. Щоб правдиво зобразити обмундирування, Аніон годинами просиджує в читальному залі районної бібліотеки. Солдатиків вже ціле військо, вони красиві, хоч і дуже маленькі. Антон пишається своєю колекцією, а я - своїм братом. От би й мені такої посидючості! Моя колекція набагато простіша - я збираю значки з гербами тих міст, де колись бував. Значків у мене ще не дуже багато, але й поїздив я по країні ще зовсім мало, менше, ніж хотілося б. Інколи мрію про те, як стану дорослим і кожну відпустку зможу мандрувати. Першим ділом поїду в Карпати, потім в Крим, а ще хочеться в Умань з'їздити, дендропарк подивитися - нам про нього в школі розповідали. Матуся колись була у Львові, каже, дуже красиве старовинне місто. Торік я записався до туристського клубу, почав вивчати рідний край. Антон розповідав мені колись, що маленькі англійці дуже любили грати з дерев'яними конячками, їх називали "хобі". З тих часів і ми улюблені справи звемо англійським словом "хобі". У Антона хобі - це солдатики, а у мене - мандрівки. Не знаю, чи стануть у пригоді мої навички, коли я стану дорослим, але намет ставити я вже навчився. А ще в клубі нас вчать берегти природу, не ображати ліс, не забруднювати його. Багато цікавого я знаю про наші ліси, але про це вже розповім іншим разом.