Віршовий розмір поеми Олени Теліги "Радість"

Ой, не знаю, що то за причина, —Переходжу обережно вулицю,
І весь час до мене радість тулиться.
Як безжурний вітрогон-хлопчина.

До міського руху ми не звикли,
А хлопчина рветься, як метелиця.
Ніби поле перед нами стелиться.
Ніби зникли авта й мотоцикли.

І сама я на ногах не встою.
Пролітаю між людьми похмурими,Козачка вдаряю попід мурами
—Бо хлопчина не дає спокою!

1

Ответы и объяснения

  • miroju
  • светило науки
2014-03-18T18:47:03+04:00