Ответы и объяснения

2014-03-03T19:28:19+00:00
Старий ліс спить, укрившись чорними грозовими хмарами, як легкою пуховою ковдрою. Непрозоре, насичене вологою повітря пахне дощем. В темряві важкою невидимою стіною нависла зловісна тиша, в якій витає ледь вловимий холодний, як зелені кінцівки зомбі, страх. 
Він причаївся під старою, тріснутою сосною. Під покровом розлогих крон дерев-монстрів вбивця почуває себе захищеним. Безкарний і нахабний. Він не знає жалю. Забувши про будь-які перестороги, він чигає на жертву із своєї схованки.
Хмари над лісом згущаються. Повітря, важке і нерухоме, застигло в недоброму передчутті. Ліс принишк, лише маленькі лихі вогники хижих очей зблискують в темряві .
Жертва підійшла надто близько. Зупинилась в кроці від порепаного, вкритого густим мокрим мохом, стовбура.
Розколовши недобру тишу навпіл, небом прокотився перший приглушений грім. Страх наростає, стаючи матеріальним. Наївне боязке створіння злякано тремтить, притиснувшись до землі. 
На втомлену спекою землю важко впали перші велетенські краплі літньої зливи. Небо миттєво вкрилося павутиною рудих блискавок.  Вмить налетівши на сонне лісове царство, вітер нагнув до землі молоді берізки, зашарудів листям схвильованих грабків та ясенів. Старі дерева важко застогнали під його владним подихом.
Раптовий грім, заглушивши всі інші, сторонні звуки, оголошує  апогей непідвладної жодній силі стихії. Блискавки б’ють просто над серцем старого лісу.
Розгул стихії надає наснаги вбивці. Він робить точний, до міліметра розрахований рух, скидаючись в цілковитій пітьмі на одну з блискавок, що лютують у небі.
Жертва, що насторожено озирається довкола, виглядає зовсім беззахисною та пригніченою. В очах жорстокого досвідченого лиходія вона приречена.
Дивитися на моторошну сцену посеред горобиної ночі вище моїх сил. Це просто нестерпно. Треба негайно втрутитись в перебіг подій, але… мій час ще не настав. Зараз потрібно діяти з землі, в той час, як я повинен працювати над нею. Тому я продовжую висіти вниз головою, все міцніше впиваючись пазурами в колючу гілку сосни.
Вбивця робить фатальний стрибок. Підсвідомо чекаючи удару з розлогих кущів ожини, я спрямовую погляд туди… але нічого не відбувається. Жертва миттєво ухилившись, рятує себе сама, а вбивця зібравшись з силами робить наступний ривок до цілі. На цей раз більш точний. Раптовий удар згори, всупереч всім моїм очікуванням, збиває лиходія з ніг. 
Врятована жертва благополучно зникає в густющій траві.  Вбивця скавулить в безсилій люті, звиваючись під сосною. У повному відчаї він робить ще один надсадний рух туди, де зникла щойно його здобич.
- Нічний патруль! – крізь грім донеслося згори.
- Нічний патруль! Стояти на місці!