Ответы и объяснения

2014-02-19T20:39:22+04:00
Я надумав малювати ліс, 
що з дитинства марився мені, 
Трави і дерева переніс – 
хай собі цвітуть на полотні. 

Вистачало віття і землі, 
сонце через просіку ішло, – 
і цвіло на лісовому тлі, 
і лягало на людське чоло... 
Сонце, 
небо, 
трави 
і земля – 
зайвого нічого не було.
 
2014-02-19T20:41:14+04:00

***За луками, за лісом голубінь – 
Льодком закута річенька Ірпінь. 

У лісі тиша, біла і німа, 
Над снігом заколисано дріма. 

І дот, що ледь видніє за горбом, 
Вдягнувся також в сніговий шолом. 

Я йду і йду, біліє голова, 
Невтішні в серці гніздяться слова. 

Десь дятел стукнув, забринів сучок, 
І я прокинувсь од важких думок... 

Ех, Сеню, Сеню, все тут замело, 
Затихло іволги співуче тремоло. 

А пам'ятаю, як ми навесні 
Вслухалися в ті звуки чарівні. 

Вслухалися, і весело було 
Нам слухать іволги промінне тремоло. 

А зараз сніг, над снігом голубінь – 
Закута в кригу річенька Ірпінь...
 
***
Я надумав малювати ліс, 
що з дитинства марився мені, 
Трави і дерева переніс – 
хай собі цвітуть на полотні. 

Вистачало віття і землі, 
сонце через просіку ішло, – 
і цвіло на лісовому тлі, 
і лягало на людське чоло... 
Сонце, 
небо, 
трави 
і земля – 
зайвого нічого не було.