Ответы и объяснения

2014-01-23T20:07:07+04:00
Світає. На вулицях сонного похмурого міста не видно ні душі.Холодну землю вкриває товстий шар срібно-сліпучого снігу. І здавалося, що то не сніг, а велика білосніжна ковдра, що огортає собою всю землю. Ще вчора опустілі, немов сиротини дерева сьогодні стали ошатно вбраними та пишними. Тепер на них з`явилися сяючі прикраси і їх уже не можна назвати бідними та самотніми. Дахи будинків, верхівки дерев, уся поверхня землі обсипана снігом, який здалеку здається коштовностями, діамантами та самоцвітами. І вся та неземна краса, немов змушує тебе поринути у казку до величного, наче вирізьбленого з дорогоцінного алмазу, палацу Снігової Королеви. Раптом з напів крижаного, таємничо-похмурого, закутаного у зимову казку чарів та невідомостей неба, як з глибокої сірої безодні, полетіло сліпуче, срібне конфеті. Маленькі сніжинки, немов створені рукою найталановитішого у світі майстра мініатюри,повільно та легко кружляли у вихорі зимового вальсу. Повертаючись з казки до реальності перед нашими очима те ж саме місто, тільки тепер на його вулицях шумно та гамірно, багато людей.
І все ж щасливий той хто перший побачив красу зимового ранку!
2014-01-23T20:17:56+04:00
»Ще вчора я не могла одягати шапку, рукавички, пухове пальто, тому що тільки сьогодні несподівано прийшла зима і випав сніг.

Сніжинки кружляють і плавно опускаються на землю. Вони падають з царств небесних і по дорозі до землі танцюють кожна свій танець. Ці танцівниці-сніжинки так захоплюються своїм танцем, що перетворюються в заметіль.

Дерева вкрилися сріблястим інеєм, ялина вбралася в білу шубку - і стала першою красунею.

Я дивлюся на це біле диво, і мені хочеться лягти на пухнасту білу постіль і заснути. Коли подує вітерець, білі танцівниці-сніжинки знову пускаються у вихор танцю.

Коли я йду по снігу, він зовсім не тікає від мене, а, навпаки, хоче пограти зі мною.

Сніжинка упала мені на ніс і швидко розтанула, а я думала, що вона подружиться з моєї веснушкой. Але виявляється, що моя веснянка дуже тепла і руда, як сонечко. І сніжинка розтанула...............................................................2)Отже, вона прийшла довгоочікувана зима! Добре пробігтися по морозцю в перший зимовий ранок! Вулиці, вчора ще по-осінньому похмурі, суцільно вкриті білим снігом, і сонце переливається в ньому слепяшим блиском. Химерний візерунок морозу ліг на вітрини магазинів і наглухо закриті вікна будинків, іній вкрив гілки тополь. Глянеш чи вздовж вулиці, вытянувшейся рівною стрічкою, поблизу навколо себе подивишся, скрізь все те ж: сніг, сніг, сніг. Зрідка здіймався вітерець пощипує обличчя і вуха, зате як красиво все навколо! Які ніжні, м'які сніжинки плавно кружляють у повітрі. Як ні морозець колючий, він теж приємний. Чи Не за те все ми любимо зиму, що вона так само, як весна, наповнює груди хвилюючим почуттям. Все живе, все яскраво в преобразившейся природі, все повно підбадьорливої свіжості. Так легко дихається і так добре на душі, що мимоволі посміхаєшся і хочеться сказати дружньому цьому дивовижному зимового ранку: «Здрастуй, зима!»  НУ ИЛИ