Помогите!!!!! ПОЖАЛУЙСТА

1.Напишіть до тексту творче продовження, поміркувавши над епіграфом.

Ікебана

- На твоїй планеті, — промовив малень-
кий принц, — люди викохують в одному

саду п’ять тисяч троянд... і не

знаходять того, що шукають...
— Не знаходять, — погодився я.
— Але ж те, що вони шукають, можна

знай¬ти в одній-однісінькій троянді, в

ковтку води...
(Антуан де Сент-Екзюпері)

У Всеволода Овчинникова прочитав я японську притчу про майстра чайної церемонії Рікю, на всю країну відомого своїми кві¬тами повитиці. Поглянути на них захотів сам володар. Та, прибув¬ши в сад Рікю, здивувався й обурився .. усі квіти були зрізані. Хто зна, які б то мало наслідки, якби в кімнаті для чаювання не побачив володар ікебану — з одного-єдиного стебельця повитиці. Усіма кві¬тами свого саду пожертвував Рікю, щоб підкреслити їхню красу в одній, у найкращій квітці!
Подумалось.. освоїти й собі ікебану. Показати б одне-єдине слово так, щоб краплю роси не струсити з нього!
Звісно, тут і талант потрібен, і смак неабиякий. А ще, можливо, і мужність. Увійти до класу з оберемками та віниками слів набага¬то простіше. Але ж хай і найкращі квіти будуть в оберемку .. хто їх у гурті розгледить? Хай і як пахтітиме віник .. до віника хто приню¬хується? Та й навіщо краса — оберемками, а віниками — пахощі?
П’ять тисяч слів кажемо й хочемо .. хоч би одне почули!
Навчитись би казати одне. Щоб схотілось п’ять тисяч почути (С. Павленко).

1

Ответы и объяснения

Лучший Ответ!
2012-02-19T10:59:44+04:00

Щодо епіграфа:

Сент-Екзюпері прагнув, щоб люди, прочитавши казку "Маленький принц", замислилися над важливими питаннями сенсу буття людства і окремої людини: для чого людина живе, що в її житті найголовніше, які цінності є справжніми, а які фальшивими.

 Це філософське висловлювання глибоко передає сумнівні почуття людей, як часто їм не вистачає мудрості осягнути чого саме вони прагнуть. Не варто витрачати свій час на даремні речі та байдужих людей. Письменник утверджує думку про необхідність наповнити життя духовним змістом. Тобто ми повинні довіритися власному серцю, слухати його повсякчас.