Ответы и объяснения

2012-02-09T18:34:10+04:00

                          Скарбниця природи

           Мешканців лісу не можна тривожити шумом, криком. Не слід смітити в лісі. Збираючи ягоди чорниці, пам'ятайте, що не можна виривати кущики з корінням.

 Не можна  руйнувати мурашники, пташині гнізда. Де є мурашники — дерева менше хворіють,а без пташиної пісні ми не почуємо весни.

           Ліс — це велика скарбниця природи. Треба оберігати його багатства, вміло їх використовувати. Ліс відкриє свої таємниці лише тому, хто приходить до нього як друг. Що більше ви будете знати про ліс, то більше любитимете його. А того, кого любиш, і сам ніколи не скривдиш, і іншим не дозволиш.

2012-02-09T18:44:33+04:00

                             Моя майбутня професія

Кожна людина хоче бути щасливою. Однією зі складових щастя звичайно ж є робота. Улюблена робота. А якщо людина отримує за улюблену роботу і пристойну винагороду то це вже Велике Щастя! Це, звичайно, жарт, а от вибір майбутньої професії справа дуже серйозна і відповідальна. І братися за неї треба якомога раніше, бо як то кажуть: «Старого собаку нових трюків не навчиш»!

Батьки з дитинства ставилися до мене як до особистості. Завдячуючи цьому, я ніколи не соромилась своїх уподобань, завжди залишалася сама собою, не підлаштовуючись під чужу думку. Тож, мій шлях до вибору майбутньої професії був вільним. Але не легким.

Точні науки мене не вабили. Я завжди губилася в світі цифр та розрахунків. Думки про абстрактні речі стомлювали мене.

Оскільки мої батьки люди аж ніяк не прагматичні: тато актор і режисер, мама хореограф і письменниця, тож і мене перемогла творча натура (хоча я не дуже вірю в те, що тут причетна спадковість). Просто мені завжди хотілося зробити цей світ кращим або ж увічнити його красу на папері чи то словами, чи то фарбами.

А якщо чогось хочеш досягти треба докласти зусиль. І я наполегливо вчилася малювати, писати вірші, старанно вивчала іноземні мови (щоб мати змогу спілкуватися з будь-ким). А перебудова світу «на краще» почалася з допомоги "братам нашим меншим" собакам. І це не рік, не два, а майже все життя.

Здавалося, що з вибором професії проблеми не буде. Та де там! Щоб отримати вищу художню освіту треба спочатку оволодіти ненависною математикою! А для того, щоб поповнити лави кінологів, знань з біології замало хімія стоїть на кордонах моєї мрії і не пускає до бажаного! Професія перекладача? Цікаво, але дещо обмежено…

Тривалий час я вагалася з остаточним вибором вищого навчального закладу, де б я могла отримати всі необхідні знання, що приведуть до країни Щастя. До Країни, де я зможу спробувати все, бути всим, відчути справжнє задоволення і дарувати людям радість. І врешті зрозуміла, що професія «актор театру та кіно» саме той золотий ключик, що відкриє дверцята до здійснення мрії.