Складіть і запишіть невелику какзку(одна сторінка)Введіть до тексту діалог.

1

Ответы и объяснения

2013-11-26T22:31:04+04:00
Серед лісу, на старенькій липі, мешкала родина бджіл, а під деревом, на землі, жив дикий кабан Хро. Був він немолодим і постійно чимось незадоволеним. - Знову гудуть, - бурчав вранці на бджіл. - Ми, дядьку, летимо нектар збирати, - привітно пояснювали сусіду смугасті комахи. -І чого їм дома не сидиться? – сказав кабан. Працьовиті бджілки на непривітний характер сусіда не зважали, а при потребі завжди йому допомагали. Аж ось одного разу до дерева підійшов ведмідь. Він добре знав, що у вулику залишилося зовсім мало бджіл, бо всі інші збирають нектар. -Зараз  я досхочу поласую медом! – думав ведмідь, лізучи на дерево. -Ти ба, до бджіл «гості», - єхидно посміхнувся Хро. Так їм і треба, а то літають тут – дзижчать… От так ведмідь пограбував малих комашок. Коли вони повернулися, то майже всі їх запаси були з’їдені. - Як так, - допитувалися бджілочки у сусіда , - що ви на допомогу не покликали? Чому галас не здійняли? - Я спав, - відвернувся  звір, - і зовсім нічого не чув. -От безсовісний, - хитали головою лісові звірята. - Бачив, що сусідів грабують і ні слова не сказав!   Минув час, працьовиті бджілки знову назбирали багато меду і про прикрий випадок більше не згадували. Аж раптом, одного дня, лісом пролетіла звістка: «Мисливець! Ховайтеся, хто де може!» Бджілочки, які залишилися у вулику, підлетіли до Хро : - Ховайтеся, дядьку! Мисливець лісом ходить! - Не можу, нездужаю я… - ледь-ледь вимовив звір. – Видно щось не те з’їв вчора, от і недобре мені. - Але, якщо він вас побачить – не пошкодує! – хвилювалися комашки. А кабан, ледь підвівши голову, вимовив: - Будь що буде! Мені і підвестися несила… -Ні, так не можна! Треба сусіда спасати! – вирішили бджоли і відправили кілька комашок за підмогою. Тільки мисливець наблизився до Хро , на нього напав рій бджіл. - Геть звідси! – задзижчали. – Геть, а то закусаємо! Чоловік спочатку махав руками, а коли побачив, що комах стає все більше і більше, дременув навтьоки. -  Дякую, друзі, - розчулено вимовив звір. – Якби не ви, не бачити мені сонечка. - А хіба можна інакше? – задзижчали смугасті комашки. – Ми ж сусіди! З тих пір не було в лісі кращих сусідів ніж кабан і бджоли. А хіба могло бути інакше?