Ответы и объяснения

2011-05-08T16:20:48+04:00
Л.,ов до рідної мови, л.,ов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у л.дських серцях і притаманні тим, хто шанує історі. й культуру власного народу. Дійсно, не ,уло жодного видатного письменника, який ,и не висловив л.,ові до рідної мови, а також своєї тривоги за її дол.. Дійсно, не ,уло жодного поета, який ,и не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець ,ачив дол. свого народу в май,утньому невідривно. від долі української мови. Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підроста.чи, повтор.є перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колиско. молода жінка, чимось схожа на матус.. Ці слова сповнені почуттям, ні,и квітка нектаром. Мелодійна та неповторна українська мова вві,рала в се,е гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, ,арвінком, калино.. Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови ,ув тернистим. Скільки за,орон прийшлося зазнати українській мові, почина.чи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петер,урзьких циркулярів переконував, що Эмалоросійського язикаЭ взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до ,ол. слова. Російський цар хотів, що, л.ди за,ули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак... ЧШЧ століття, означене в історії Європи як століття гуманізму, весни народів, виявилося для українців л.то. зимо.. Мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі духовності народу стояло могутнє слово Тараса Шевченка. Але від народу приховувалися найвищі прояви його духу. До розряду за,оронених потрапили твори Івана Франка, Лесі Українки, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного. ЧЧ століття виявилося ще страшнішим. Українське слово ,ідувало, вмирало з голоду, плакало над страченим, але відроджувалося. І доки народ мав сво. мову, його серце завжди оживало, гоїлося, сміялося. Сьогодні нашій державній мові потрі,ні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, л.,ов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість. Поет схвильовано писав про державну мову УкраїниЖ Вона, як зоря пурпурова, Що сяє з не,есних висот І там, де звучить рідна мова, Живе український народ. Наша українська мова — це золота скар,ниця душі народної, з якої ми виростаємо, яко. живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.