Ответы и объяснения

2013-04-15T20:01:53+04:00
І знову травень нам несе схвильоване історичне море 41-45-х. Несе на крилах спогади про смерть, жорстокість, а водночас славний день – День Перемоги.
Кожного року школярі і мешканці села поспішають з  квітами бузку , вкритого росою-слізьми радості і смутку природи, до місця, де сходяться дороги й стоїть солдат, одягнений в граніт.   Вічний вогонь… «Очі гранітного» солдата, які немов присипані попелом, сповнені такої невимовної смертної туги , що в них несила дивитись. Той погляд переносить мене  в далеке минуле, де смерть в життя перетікає. Переді мною ніби проходять ті славні битви, благання і прокляття, і плач останньої молитви. Я ніби бачу, як заплямовані руки кров’ю й сповнені жаху очі війни жадають нових солдатських життів. Де в найтемнішу ніч, коли темрява блискала у вікна, як хвилі безмежного моря, крізь сон ридає за своїм сином. Як жорстока війна, ніби вітер пожовклу травичку, нищить український народ, тих славних героїв Вітчизни. Як час назавжди зупинивсь, де молоді ветерани, не болять рани ночами.   Й дивлячись на монументи слави, я розумію:   Там досі тіні батальйонів   На вічній лінії вогню,   Й сльозою падає в стерню   Печаль солдатських медальйонів.   Там всі, хто йшов по лезу бритви поміж безсмертя і буття. Вони ж ще там ,на полі слави!   І гучні постріли салюту повертають мене в сьогодення, по щоці біжить німа сльоза. Я дивлюся на славних героїв усіх часів - Ветеранів, у кого усипав коси ранній сніг… У кого й досі кровоточать слізьми , печаллю, болем рани. Вони кладуть на могилу квіти й всіх людей проймає жаль, лише стоїть непорушно і дивиться в далечінь солдат, одягнений в граніт.   Теперішнім і майбутнім ми завдячуємо вам , шановні ветерани. Ми не забули! Ми пам’ятаємо кожного з вас і вогонь славетного визвольного духу ми передамо у спадок своїм дітям, пронесемо крізь віки.   Спасибі Вам, сивоголові   Вітчизни-матері сини.   Уклін їм ,мертвим і живим!