Ответы и объяснения

2011-04-16T18:42:56+00:00

Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте,
В останню тяжкую минуту,
За неї Господа моліть!

Це слова великого сина України, який понад усе любив свій край, рідну землю — Україну — Тараса Шевченка. 24 серпня 1991 року відбулася значна подія для кожного українця. Здійснилася заповітна мрія українського народу жити у своїй державі. Мабуть, жоден народ не зазнав таких бід, які випали на долю українців. Україна, з її родючими землями вигідним географічним розташуванням, завжди була об’єктом посягань інших держав: Росії, Австро-Угорщини, Польщі, Туреччини, Румунії. Кожний завойовник будував свої плани щодо неї. Найперше вони зводилися до знищення в українців українського духу, культури. Українцям постійно насаджували чужі мови культури, релігії. Приміром, згадаймо Валуєвський циркуляр 1863 року про заборону української мови.   Український народ, який віками жив на рідній землі, примусово вивозили на чужі землі. А на українські землі приходили загарбники. Минав час. Змінювалися поневолювачі. Останнім катом став СРСР. Ця величезна система 70 років продовжувала справу попередників, а головне — русифікація українців. «Українська мова? Та немає такої — є мова братніх народів. Український народ? Та немає такого — є великий радянський народ. Комуністична система у 1932 — 1933 рр. вкотре намагалася знищити український народ (понад 10 млн українців померло від голоду).

А скільки славних синів і дочок України віддали найдорожче — своє життя, відбули значну його частину у в’язницях, концтаборах, борючись зі страшною машиною тоталітаризму. Як Василь Стус, Левко Лук’яненко, Степан Хмара, В’ячеслав Чорновіл. І тут мені хочеться згадати ім’я незабутнього Володимира Івасюка. 1979 року, коли йому було лише 30, його жорстоко вбили. На його творчість було накладено заборону на цілих десять років. Я думаю, В.Івасюк, так само, як і В.Стус, Л.Лук’яненко, став жертвою комуністичної системи. Так само обірвалося життя Василя Симоненка. Уже в наш час за українську пісню було вбито талановитого композитора Ігор Білозір.

І ось 1991 року, нарешті, дочекалися — впала радянська система. У 1991 — 1992 рр. українці почали повертатися до свого минулого, усвідомлювати, який вони славний, давній народ, яка тяжка й славна їхня історія.

Відкриваю журнал «Радянська жінка» 1991 — 1993 років. Статті вражають глибоким патріотизмом. Минають роки. Незалежній Україні вже 16 років. Хто тоді, у1991 — 1993 роках,

Міг подумати, що через 16 років Україну знову зігнуть. Це справжня трагедія. Як можна, щоб на українських каналах ведучі говорили чужою мовою? Навіщо стільки демонструвати американських, російських фільмів, які несуть зло, насилля? Українських фільмів просто не існує. Чому Росія запрошує наших талановитих акторів, таких як Богдан Ступка, зніматися у російських фільмах. «Тараса Бульбу» Україна не може зняти, а Росія — ще й як! Сьогодні українських співаків, артистів майже не чути. Все заполонила російська естрада.

Цього року побував у Тернополі. Походивши вуличками цього славного міста, дійшов висновку, що Тернопіль — це патріотично налаштоване місто. Вслухаймося в назви вулиць: Я.Стецьків, С.Бандери, Д.Шухевича. Проходжу повз рекламний плакат: Всеукраїнський тур Ані Лорак. А внизу наклеєно текст: «Українські артисти на українській сцені співають тільки українською мовою, або не співають взагалі!» Коли я прочитав, мені захотілося зааплодувати. Молодці! Тернопіль — справжнє українське місто!

Сьогодні Україну треба відроджувати, починаючи з духовності, добра, повертаючись до своїх витоків. У державі повинна бути спеціальна національна програма, тільки не папері, словах, а на ділі.