Надо срочно! Твірр-роздум:Чи є відміність між людським життям та існувати?

2

Ответы и объяснения

2013-02-12T18:03:39+04:00

Чи є відмінність міжлюдським життям та існуванням?
Там, де повнота і розвиток не мають місця,життя втрачає внутрішнє виправдання.
Габріель Оноре Марсель
На жаль, письменник, що жив декілька століть тому назад, знав про життя більше,ніж ми-сучасні люди ХХI століття. І така тенденція не може нас радувати.
Ви ніколи не задавалися питанням, чому участішали випадки самогубств, особливо у великих, перенаселених мегаполісах? Більшість скаже, що виною цьому складні людські фактори, кризи, відсутність роботи, сімейні обставини…. А, можливо,правильнішим буде сказати про відсутність життя з самого початку? Але так важко відшукати ту тонку грань, яка розділяє справжнє людське життя, сповнене суму втрат і радістю перемог, та існування, іноді спокійне, іноді ні, проте об’єднане одним: відсутністю почуттів.

Як багато значать почуття в нашому яскравому, смугастому житті! Любов, смуток,гнів, злість, ніжність…. Цей спектр можна перелічувати годинами і постійно відшукувати все нові та нові відтінки. Буває таке, що від перенесеного потрясіння, про людину говорять: «Нічого не відчуває». І це найстрашніше, тому що від такої апатії проростає байдужість, небажання жити, а, отже-нешвидкий, та впевнений рух вниз, до звичайного існування. І коли ми досягнемо тієї крайньої точки, то чим будемо відрізнятися від тварин? Можливо, навіть гірші. Щоденна сіра буднина без смуг, чорних і білих, сірих та яскравих. Це, по правді кажучи,дуже лякає, а що ще більш страшно-те, що повернути до справжнього, повного життя таку людину майже неможливо. Вона звикає до свого стану, не хоче ламати систему, яку вона заполонила…чи, може, система заполонила її?
Тому,на перший погляд, відрізнити людське життя від існування оком звичайного спостерігача, неможливо. З другого та третього погляду-теж. Що робити? Головною нашою проблемою є те, що ми завжди щось відкладаємо у довгий-предовгий ящикдумок та сподівань. Ми не можемо відразу сказати коханій людині: «пробач»;батькам: «я люблю вас». Навіщо ми робимо це? Навіщо не даємо жодної надії,навіщо плекаємо у собі презирливу гордість? А потім жаліємо за втраченим.Втрачаємо друзів, коханих, батьків і тільки у кінці життя розуміємо, з ким наша душа. Та вже занадто пізно.
Ціна справжнього життя-це саме життя. Воно таке неосяжне, що його можна побачити навіть у дрібницях: посмішці коханої, яскравій веселці після дрібного дощика,дружніх обіймах, дитячому віршику для улюбленої мами…. Людині ніколи не збагнути такого механізму, і нам залишається лише жити і радіти цьому.
Одна мудра людина сказала: «Те, що було вчора – минуле; те, що сьогодні – життя; те, що буде завтра – сновидіння». Життя неозоре, і, хоч на ньому бувають і чорні плями, воно варте того, щоб боротися за нього. Живи так, мов завтра вже не наступить, і цей момент може бути останнім. І тоді ти зможеш зрозуміти ціну справжнього людського життя, зрозуміти ціну втрат і перемог, силу кохання і дружби, сум втрат і зради. Це все стане тією тонкою лінією, що буде кордоном між життям і існуванням-блідою копією справжнього життя. І ми всі будемо щасливі, що побачимо її, таку близьку та далеку водночас. І тільки тоді ми збагнемо справжню відмінність між двума такими близькими та водночас ворожимипоняттями-життя і існування. А поки… а поки залишається іти вперед, мружачись від яскравого сонця, іти вперед і не відступати від перешкод. Десь там, далеко звідси, закінчується шлях нашого життя….

2013-02-12T20:00:05+04:00

Это Проверенный ответ

×
Проверенные ответы содержат надёжную, заслуживающую доверия информацию, оценённую командой экспертов. На "Знаниях" вы найдёте миллионы ответов, правильность которых подтвердили активные участники сообщества, но Проверенные ответы - это лучшие из лучших.

Іноді я замислююся над сенсом буття і розмірковую, про те, чи є відмінність між людським життям та існуванням. Життя та існування, чи не синоніми це?

Напевне ні. Життя це щось більше від існування. Воно сповнене барвами мистецтва, емоціями, почуттями, глибиною думок. Існування не обтяжує людину мріями і цілями, на відміну від життя, де кожен день - це щось нове і невідоме, з проблемами і радощами, з турботами і надіями, з коханням і ненавистю.

Існування, на мою думку, - це лише фізичні дії з дня у день, лиш би прожити і ні про що не думати, все робити "на автоматі", а справжне життя - це фізичне рівномірно поєднане  з найвищим духовним. Кожна хвилинка наповнена життям - це неоціненний скарб, тому використовуйте його з розумом.